Рекомендації щодо оцінювання школярів 1 – 4 класів затверджені наказом Міністерства освіти і науки. Проте на підставі загальних засад кожна школа може розробити власні правила та процедури оцінювання, які схвалять на засіданні педради.

До теми Вчителів відсторонять від роботи, якщо вони відмовляться від вакцинації проти COVID-19

Правила оцінювання мають забезпечувати академічну свободу вчителя, включати індивідуальну роботу зі школярами.

Оцінювання учнів

Для оцінювання учнів початкової школи використовуються два типи оцінки:

  • вербальна (особистісні надбання) – оцінювальне судження;
  • рівнева – оцінювальне судження із зазначенням рівня результату (початковий – П; середній – С; достатній – Д; високий – В).

Також використовуються самооцінювання, взаємооцінювання й ухвалення рішень щодо подальшої навчальної діяльності.

Нормативними документами визначено два різновиди результатів навчання, які можна виражати як усно, так і письмово: об'єктивні та особистісні.

  • Об’єктивні результати, тобто знання про предмети та явища, вміння та навички оперувати знаннями, вміння застосовувати набутий досвід тощо. Об’єктивні результати навчання у 1 – 2 класах оцінюються вербально, а у 2 – 4 класах – вербальною або рівневою оцінкою.
  • До особистісних надбань входять активність, ініціативність, старанність, наполегливість, комунікабельність, здатність співпрацювати, самостійність, відповідальність та ціннісні ставлення. Особистісні надбання учнів початкової школи оцінюються вербальною оцінкою.

Формувальне оцінювання

Формувальне оцінювання – це не лише результат навчання, а й стимул для подальших досягнень. Його мета – формування освітнього процесу з урахуванням навчальних потреб кожного учня.

За словами вчительки Лілії Талан, унікальними особливостями формувального оцінювання є:

  • безперервність (починається з перших днів навчання у школі та триває постійно);
  • спрямованість на з’ясування проблем в опануванні учнем матеріалу та на запобігання труднощів на подальших етапах навчання;
  • постійне спостереження за динамікою розвитку особистісних якостей учня;
  • формування впевненості щодо власних можливостей та навичок школярів;
  • рівноправний діалог між учнем та вчителем;
  • самооцінювання дитиною своєї роботи (або взаємооцінювання результатів навчання учнями);
  • озвучення оцінювального судження вчителя після висловлення учнем своєї думки;
  • аналіз навчального поступу дитини та планування індивідуальної роботи щодо подолання виявлених і попередження можливих утруднень.

Діагностувальні роботи

Діагностувальні роботи – це різновид формувального оцінювання. Вони можуть бути усними, письмовими та практичними. Зазвичай їх планують через кожні 16 – 20 навчальних годин.

Види робіт можна комбінувати та використовувати в освітніх галузях:

  • Мовно-літературна у 1 – 4 класах: читання вголос, списування; у 2 – 4 класах: аудіювання, читання напам’ять, робота з літературним твором/медіатекстом, діалог (усно/письмово), усний переказ, диктант, робота з мовними одиницями; у 3 – 4 класах: читання мовчки, письмовий переказ; у 4 класі – письмовий твір.
  • Математична: комбіновані тестові завдання закритого й відкритого типів, завдання на виявлення стану сформованості навичок читання, порівняння чисел, обчислювальних навичок, запису математичних виразів/рівностей/нерівностей, розв’язування рівнянь, розпізнавання та побудова геометричних фігур, оперування величинами тощо.
  • Інтегровані курси: тестові завдання закритого та відкритого типів, практичні роботи з мапами, приладами, моделями, графічні роботи (малюнки, схеми тощо).

Як оцінювати діагностувальні роботи? Результатами оцінювання діагностувальних робіт є оцінювальні судження щодо сформованості кожного результату навчання. Вони фіксуються в зошитах або на аркушах із роботами. Проте рівень результату навчання учня не визначається.

Для того, аби надати зворотній зв’язок щодо прогресу школярів та усунути труднощі, потрібно провести урок. Залежно від кількості виявлених помилок, цю роботу можна організувати фронтально під керівництвом учителя, групами чи індивідуально.